у мене зʼявилося бажання купити пс5 чисто заради цієї гри… але поки обмежуюся нінтендо (останні вже пів року таке ж відчуття від гри у зельду 🫢)

не знаю, чи це у мене високі очікування, але поки всі взаємодії з ніби класними компаніями закінчуються дивно 😬

відчуття, що це безкінечне коло втрат все міцніше стискається навколо

плюсую до loop - у мене quiet версія, вона забирає фоновий шум, але все одно чутно розмови або гучні звуки

думаю, можна налаштувати гучність сповіщення, аби точно почути

мда походу все йде до того, що треба перебороти крінж і шось постити в лінкедін, аби знайти роботу… поки на стадії заперечення

фотоплівка після книгарень хіхіхі

мені дуже сумно дивитися на тисячі однакових ugc акаунтів з однаковою естетикою і з тим самим наборів речей

чекаю ще, поки рекрутери це зрозуміють 🫣

я взагалі останнім часом почала менше соромитися, більше проявляти ініціативу і краще слухати
і настільки надихає і заспокоює досвід інших людей, зʼявляється оце тепле відчуття, що все буде окей, і ні в кого насправді нема ніякого плану

те саме відчуття, коли не дарма reach out до старих знайомих з універу, і навіть через відеодзвінки ви спілкуєтесь так, ніби прийшли у світ кави 2-3 роки тому 🥹

дякую за надію аххахахах спробую його перевчити!

оу це тоді у мене поки в рекомендаціях щось ну дуже дивне і взагалі не за смаком… а такі історії взагалі не передбачиш 🥲

от що-що, а рекомендації у storygraph зазвичай 🫠

не помітила, як за пару місяців перейшла від «у мене тільки одна хороша знайома тут» до «через день ходжу на каву з різними людьми»

мінус в тому, що набридає по колу розповідати про себе і складно вибудувати глибші стосунки, ніж базовий catch up

сьогодні прогортала книгу по підготовці до gmat, і він мені здався простішим, ніж 1,5 роки тому… чи сприймати це як знак?

клас, вітаю! нехай всі нові виклики пройдуть легко 🙌

судячи з прощання з командою і купи тасок наостанок, я зробила правильний вибір

намагаюся забити на все і бути ексайтед щодо всього додаткового часу на читання і прогулянки

залишився один робочий тиждень та n тижнів переживань про те, що я ніколи не знайду адекватну роботу з хорошим ментором

вже вдруге за цей рік переживаю ці години, коли він у лікарні в іншій країні (або на іншому континенті), не виходить на зв’язок і я не маю контактів нікого, хто поруч

дякую 😭
він поки в шоці, сподіваюся, що піде до лікаря і в поліцію

навряд вийде отримати відшкодування - але я просто дуже хочу покарання для водія, який заїхав на велодоріжку і зник з місця аварії

не кажучи вже про травми і байк

це мав бути складний понеділок, бо я планую звільнитися. тепер це складний понеділок, бо хлопця по дорозі на роботу збила машина

мені просто хочеться, щоб цей день хтось прожив за мене

вітаю! префектури це треш, але їх можна і треба бороти 🫡

я просто не можу вже подаватися на роботи і навіть стажування, для яких я очевидно маю достатньо досвіду, і не отримувати запрошення навіть на перше з 4х інтерв’ю

взагалі прикольно не взаємодіяти з конченими вчителями і викладачами, до яких як не звернешся - все не так, а хоча б мати можливість відстояти свою позицію без страху

поговорила. з поганого: це на початку звелося до того, що мені не треба займатися аналітикою (яка мені найбільш цікава). з хорошого: закінчили тим, що потрібно шукати людину в команду

так, це було б ідеально! але походу я опинилась в ролі людини, яка має підхоплювати те, що інші не встигають 🥲

і хоча це на початку було «підхватити на період відпустки», стало «ну вона вже вміє, можна половину тасок перекидати»
а мені це а) складно, б) довго, в) нецікаво

тому хочу вийти з цього

приймаю поради, як провести розмову з менеджером щодо того, як на мене звалили купу додаткової роботи - а у мене ні бажання, ні часу її робити (і перед тим розбиратися як її робити) 🫠

а можна лінк на гудрідс для книжко-дослідницьких цілей? 👀

т а к, настільки медитативний процес, а речі виглядають в рази краще