Я хотіла зайти в костел, поставити свічку, щоб його забути, але «храм зачинений на прибирання»

Я сьогодні зайшла на бар готелю Рітц в Женеві. Ну що я вам скажу. Цінуйте українських барменів і сервіс))
При мені гуглили рецепт Мартінезу 😂

Блускай — мій щоденник піздострадань і нюдсів

Увімкнула просто рандомне кіно на вечір. В кінці Хʼю Грант прибігає в лондонський Савой рятувати стосунки з Джулією Робертс

ТА СУКА!

І міряю теж здається щось дитяче

Стою в черзі Бєршки з дітьми
Мої смаки в одязі 💀

Я вимагала нерви собі, колезі, хлопцю, мамі, всім друзям, щоб написати: «мої емоції вщухли, працюємо»
Та сука!

Чого нас навчила ця історія — я з усім впораюсь

Сьогодні перший день, коли перепіздувало. хух господи як добре просто клас

Яловичий тартар і три мартіні
Вологий
На яблучному джині (осінній)
Із запахом гаражів, або вокзалу. Тобто солярки

У Львові вітер дує завжди в одну сторону і приносить йому цей запах у вікно

Я переживаю найромантичніші дні з 2016 року

Київ і хлопчик з пісень Карпи. Топ

Дякую вам за підтримку

Та якраз з коментарями все окей) Це внутрішнє

У мене було ахуєнне минуле літо, де я собі подобалась, тусила і придумала крутий проєкт. Цього літа все скотилось в якусь повну пізду( Я глибоко в душі вважаю себе негарною, не можу впоратись з почуттями і повернулась до поганих віршів. І все, що я можу з цим зробити — чекати. Клас. 🙌🥰⭐️

Я зайшла у трояндовий сад
І немає шляху назад

На цій фото щаслива від дощу

Красиво ✨

Буду думати, що то на щастя

76

Намагалась написати романтичний вірш, а вийшов життєвий

Я не знаю, для чого ця хуйня мені послана. І як з неї вигрібати. Чому існують емоції, які буквально не можеш контролювати. Я вже місяць живу на гойдалці від всьо заєбісь до бажання нікого не бачити приблизно ніколи.

Як же мене пиздує господи

Дякую витягуючим дзеркалам в залі за збережену самооцінку 🫶

Якщо я вже сюди прийшла, то в мене є така фотка з Іздриком, яка не підходить для жодної з інших соцмереж. Вже навіть список близьких друзів не рятує

Іноді бува таке, що я проводжу вечір в соцмережах
Перемикаюсь між інстою, тві, тіктоком, закидаю друзям шось в телеграм. І після таких вечорів починаю відчувати, що якась недостатня. Всюди є кращі, гарніші, смішніші.

І ніби мозок розуміє, що це ілюзія соцмереж, але якось прикро( у вас буває?

Я сьогодні закохалась в дівчину з ТікТоку, яку звати Барбара, вона з Бразилії, зараз живе в Німеччині і вона модель. А ще в неї є чувак з реклами трусів кельвін кляєн, на якого не стоїть в мене вобше. А Барбара богиня.

Де знайти не тупого тренера у Львові 🥲

Відчуваю мить щастя через роботу)) Прикольно))))