Цілу ніч лили кров/кров/плазму/кальцій/кров/кров/плазму/кальцій/кров/кров/плазму/кальцій. Хочу спатоньки.

Якщо після нічної зміни їду домів, а не лишаюся на робочий день, то люблю себе у потягу потішити чимось добрим. Наприклад, флетвайт, апельсиновий фреш, макарон і серіальчик.

Made my bed
HIIT workout
High protein breakfast

*І це все за годину до кінця робочої зміни, бо чому вже лягати, якщо все одно підняли о шостій*

Вранці чимчикувала на потяг додому й неочікувано сильно змерзла. Ага, там же нуль градусів.

Цієї ночі була акція на дивні випадки. Вишенькою на торті став дядько, якого о третій ночі привезла швидка через безсоння. #єбвм #nightshift

Підмальовую губи в напівтемряві таксі, яке мчить мене на сатиричну виставу. Листопад, що ти робиш зі мною...

Час зняти з себе цей день і пірнути в сукню, підбори й театр.

Куди це ми вернулися? У 2010-й?

Sunrise Avenue - Fairytale Gone Back

Nickelback - Rockstar

З кавою і з алкоголем у мене бувають доволі специфічні відносини. Раптом почнеться печія і все тобі тут. От не йде хоч ти що роби. Але в деяких ситуаціях, як-от кава в операційній, чи червоне сухе на з петанкістами у Франції, все йде як діти в школу.

На інтенсивній терапії зазвичай вистарчає чай, на крайняк матча. Але поки маю ротацію в реанімації, в хід іде кава.

Цього тижня гірше справляюся з ранками. Спасінням стало кортадо, яке тепер роблять на вокзалі. Певно, один з улюблених видів кави.

Цього тижня в операційній грає достобіса добра музика. Вчора присипляли людей під Linkin Park, нині починаємо з I Love Rock&Roll. Краса.

Чіорт, 5/15.

Every story begins somewhere, some in the rain of forgotten yesterdays and some in the scent of autumn leaves...
Jayita Bhattacharjee

Альбом цієї осені - АМ від Arctic Monkeys. Не знаю, як я його не помічала, але зараз у саме серденько.

Вчора на лекції по радіології чомусь вирішила згадати кількість сексуальних партнерів і вирахувати з них долю фейспалмових випадків. 4/14, тож наче не настільки погані рішення приймала.

Незважаючи на те, що тепер їжджу потягами не 1-2 рази на місяць, а двічі щодня, це все одно така романтика для мене. Туманні вокзали, світло ліхтарів, ще заспаний провідник, ну і осінь. Краса.

О шостій ранку в потягу хлопака біля мене веде чотири-п'ять активних дискусій у чатах з різними людьми. У мене всі в такий час ще дуже офф. Шкода, у потягу це іноді саме воно.