розважаюсь тим що колекціоную тваринні/ентомологічні порівняння героїнь з кицею, мишею, міллю, мишеням, метеликом, лебідем, кошеням тощо

можна було дрінкін гейм, але я просто стільки не стягну

угу, і щось я поки просвіту не бачу)

більш за все у "Богах мого краю" мене чомусь веселить оберемок фраз та віршів французькою без перекладу, одразу видно, що не для бидла писано

домучила Сімейний експеримент, взялася за "Боги мого краю дуже люблять кров", поки що теж не фонтан

Маррс то це таке моє гілті плежа, які в нього завжди цікаві ідеї, особливо в цьому циклі загроженого майбутнього - і таке завжди вбоге шаблонне виконання

звісно, буду іще читати

читаю "Сімейний експеримент" Маррса та постійно дратуюсь його розбивці ПОВів на 1-2 сторінки
я звісно все розумію, епоха швидкоплинної уваги, розважальність та легкість як пріоритет, але за таких обсягів почуваюся, ніби в мене постійно кусень з рота витягують

прочитала "Оксамитові пальчики" Сари Вотерс, сиджу тішуся
як вона все ж таки добре пише, це при тому, що дійсно найбільш напруженою та динамічною є саме перша частина книги, все одне, так майстерно сплести цю історію - треба вміти

ага, і в душевній багнюці

уявіть як у книзі, де оповідь від першої особи, вас неквапно занурюють у внутрішній світ героїні, яка нецікава, недобра, неглибока людина, але з кожним разом ви мусите споглядати її думки та вчинки, наче поза бажанням підглядати у шпарину, коли вона відвідує вбиральню

а мені і уявляти не треба

я теж тепер відчула, ну таке

*уявила*)

цікаво, що той мій улюблений серіал, це Закон і порядок. Спеціальний корпус. Згадана серія якраз про маньяка, на героїню напав один з його послідовників, і там загалом добре показано, скільки схиблених фанатів і фанаток у таких монстрів

так і є

мій ще нічого толком не почув, але вже саботує)

здається мій мозок звик до швидкого дофаміну у вигляді детективів та трилерів і відмовляється сприймати "Ейлін" Отесси Мошфег

до речі, гарний плот-твіст, враховуючи, що нападник і сам був людиною мистецства, так би мовити

або Стівена Кінга)

в моєму улюбленому серіалі на детективку вдома нападає психопат, і вона хуярить його товстою книжкою

не можу тепер позбутися думки, якби то був Колапс чи Колонія, він би на місці вмер

чого я точно не очікувала, то це того що "Насувається темрява" Беа Фіцджеральд - звідна сестра "Однієї ідеальної пари" Рут Веа

і хоча на позір сюжетна лінія різниться, ідейні задуми творів бувально двійнятка

після "Школи для варварів" (хороше і цікаве) взялася читати "Насувається темрява" Беа Фіцджеральд - детективотрилер про 6 учасників реаліті шоу на острові, де все пішло не за планом (так, знову)

о, ну тут все як рідне, реаліті во всі поля, срачі, інтриги і всі сплять одне з одним

читаю "Школу для варварів" Еріки Манн, нонфік про шкільне і не тільки виховання дітей за часи Третього Райху, і ловлю себе на думці, що нічого нового сьогодні не відбувається у деспотіях, геть нічого

на останній третині "Самотнього ангела" я все ж таки згадала, чому покинула читати серійні поліційні трилери на користь доместік трилерів, але на мою фінальну оцінку це скоріше за все не вплине, мені все одне подобається

на мій подив мені дуже заходить "Самотній ангел висить у лісі" Бйорка, саме історія - хоча чесно, я купила через дуже чіпляючу назву і тому що сама книга просто надзвичайно красива

давно вирішила, що поліційні трилери з розсліжуванням більше не моє, але ця історія напрочуд цікава, не відірватися

дочитала "Бурю" і щось прям заорала мартином наприкінці
Фріда знайшла, чим мене підкупити

Почала читати "Бурю" Фріди МакФадден, поки нічого особливого, але ж як легко читається, зазвичай коли мене мучить мігрень я читати майже не можу, але Фрідочка помагає

"Воно гризе" Соколовського не сподобалася мені ані задумом ані виконанням

ідейно це SH The Room на мінімалках, фактично це симулятор ходьби з кімнати до кімнати в намаганнях дотягнути кількість слів до потрібного обсягу

як фільм дійсно було б значно краще

взялася за "Воно гризе" віхоловський горор, який за початком ну дуже скидається на Silent Hill The Room
от тільки за захопливістю йому до нього поки що далеко, але я не втрачаю надії

ну, мушу визнати, що "Як продати будинок з привидом" Гедрікса виявився кращим, ніж я очікувала

все одне дуже шкода, що справді горорного там до образливого мало

читаю Гендрікса про продаж будинку із привидами, але поки з усіх жахів там - наполегливе впихування родинності та необхідності для героїні прийняти та полюбити брата-довбойоба бо він її родина і вопще він в дитинстві багато строждав
бля

з мого гудрідзу точно складається враження, що я читаю трилери лише для того щоб потім їх обісрати

природа, цвіт, тлін, загнивання, корупція, жорстокість, 90-00-ті, Жаданстайл, огидний гг, булінг, зґвалтування, жлоби, жлобенята, вбивства, ностальгія, активізм, особистісна деградація, ровний паца по жізні, сольовий тріп, помста, тортури, всі йобнулися

це короткий переказ "Хазяїна" Маркіяна Камиша