Король Літр. Трагедія:
Оце, герой, товариш бородатий!
Я пропоную його на посаду мілорда-канцлєра!

Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!:
Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє.

Піздєц:
А шо буде? Нічого не буде – Піздєц буде!!!

Піздєц:
Єбав я ту кандидатську!

пиздуй за уроки…

День колгоспника:
Юхим Гаврилович Катай за уроки, будеш день, ніч, місяць будеш сидіть, поки не вивчив… Шо задано?!
Назар (плаче) Географія…
Юхим Гаврилович Я перевірю, як не будеш знать, шо таке географія… (показує ремінь) чим пахне?
Назар плаче…
Юхим Гаврилович (задоволено) Не плач,...

не кайф їбать таку колоду безчуственну.

Павлік Морозов. Епічна трагедія:
Кiстлявi атеїстки,
Що лекцiї читають кугутам про Марс i iншу поєбєнь,
А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсняється, падлюка,
Бо з города приїхала, в костюмi,
І дулю накрутила в головi.
Совсєм...

Герой нашого часу. Повість друга:
Ця хуйня тобі не допоможе. Хлопці, будєм грать в ігру “Артілєрія бьйот по своїм”.

Кацапи. Присвячується національному питанню:
Владімір-то твой в ігрє нє бєльмєса нє пєтріт!

Діана:
В палаті на кроватях лежать Василь Гнатович, Жора, Сірьожа, Валєрік і Енгельс Гасанович з забинтованими в різних місцях і синіми, як баклажан, їбальниками.

Васiлiса Егоровна i мужичкi:
Ну шо як відімость?

пиздуй за уроки…

День колгоспника:
Юхим Гаврилович Катай за уроки, будеш день, ніч, місяць будеш сидіть, поки не вивчив… Шо задано?!
Назар (плаче) Географія…
Юхим Гаврилович Я перевірю, як не будеш знать, шо таке географія… (показує ремінь) чим пахне?
Назар плаче…
Юхим Гаврилович (задоволено) Не плач,...

Герой нашого часу. Повість друга:
У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка!

Павлік Морозов. Епічна трагедія:
Вiн сказав, що любить, щоб шкiру не знiмали,
А перед тим, як подавать на стiл,
Побризгали б на неї трохи коньяком.

Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!:
Я люблю, щоб у мене хазяйство було. Кабан, та то та сьо. Вона, курва, звикла там у районо пиздіти, а кабана годувать нада.

Герой нашого часу. Повість друга:
А вот етого как раз і ніззя.

Утопія:
Ви утопіст, діду. От вчора Омищенко спіймав в кущах тьолку. Єблась, сука. Так ми її пиздим, а вона каже: “Хлопці, катаємо в кущі, я там труси покинула.”

Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!:
А казав жеж: “Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, – то я тобі служить буду і всіх геть чисто позакладаю”. А сам противний, слина тече з рота, зубів нема, а у вухах вати з пів кіла стирчить.

Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!:
Гурвіник. Та то всьо хуйня.
Буратіно. Та яка хуйня, в книзі написано!

Діана:
У нас бань єсть. Називаєтся “Фантазія”. Етот бань “Фантазія” малшик работаєт, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю, банщик, гидє етот малшик? Он говирит, малшик занят, єсть дєвушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик…

Хвороба Івасика:
Входить Випадєніє Матки. Воно таке як і інші, тількі між ногами у нього волочиться мішок.

Піздєц:
Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзі мої, єслі с женщіной правильно обращаться, то она становітся уже не жєнщіной, а сімфонієй етого, как єго…
Голос Магарича. Брамса!
Голос Альфреда Юхимовича. В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!

Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!:
Сінєглазка, алкоголічєская подорва.

менi здаватись, що сейчас
Пойму я жизнь, її закони сложнi i красивi,
Її гармонiю…

Павлік Морозов. Епічна трагедія:
Пиздiли мирно ми про нашу жизнь
Хуйовую, я нюхав тьоплий воздух,
Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло,
Подумав я, що смалять кабана,
А навкруги сидять друзя, красивi,
Утончьоннi, з веселими блядями.
І нiздрi жалiбно розширились в мене.
І почало...

Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!:
Та воно можна, та у тіх блядєй, я думаю, і тріпер є.

Піздєц:
Я знаю, бо я жизнь прожил!

День колгоспника:
Аеліта (пиздить дуже голосно) Дорогі колгоспники, а зараз послухайте пісню Матусовського на слова Пляцковського…