А для мене?

Треба було ще раніше. Ти ж тепер усе не згадаєш

Моє guilty pleasure - слухати картавих людей по рації

На Донеччині навіть жаби у мультикамі

Інтернет підкидає спогади за осінь 2021
Немає більше тієї людини
Немає
І наче ніколи не було

Та розумом

За що так холодно…

Береш мене на руки…

Молюся за ЗСУ, наші захиснички

Знову помістила усе доповномасштабне життя*
Ахахахаххаха

А так, дійсно не поруч

Знову помістила усе життя в валізу, рюкзак та коробки

Думає про мене, от і довольний

Посилаю вам промінчики.

У мене ні грози, ні блискавок

Скучила (

Як відчуваєш, шторм наближається?

Піймала вайб вечірніх київських пробок, коли усі їдуть додому

Але я не з їх числа, у мене немає дому

Переймаються, щоб я не пропускала повітряні тривоги. Такі бусінки

СБУ надсилає мені вже друге повідомлення за годину
Вже варто хвилюватися?

О, мені також це морозиво подобається. Ще шоколад-вишня топ

Не переймайся, скоро він купить планету, яку ти топчеш

Втомилася від того, що моє життя - це якийсь йобнутий серіал

Доброго ранку та гарного дня ☀️

Клятий генератор у моїй голові. Диринчить і диринчить.

Сховала кота

Люблю ці ранкові розмови на війні. Зі спогадами за гарячою кавою або вже холодною.
Про АТО, згадуючи полеглих побратимів. Про повномасштабку, про везіння та цікаві випадки.
З розумінням та повагою, без зайвих питань.
Не вистачає цього, коли повертаюся у Київ.

Війна звела мене з унікальними людьми, з якими не познайомилися б на цивілці. Старі АТОшніки, мої улюблені анестезіологи та інші лікарі, усміхнені дівчата, повні життєвої енергії, хоч і пережили те, що не мали б. Хочеться усіх їх обійняти.

Ненавиджу війну, але вдячна за людей.

Намагаюся зрозуміти, як працює той ваш блускай

Вирішила поселитися тут.
Можливо перенесу улюблені твіти чи треди сюди.
Не втрачайте і не губіться самі