Я хочу щось кардинально змінити в своєму житті. Я хочу вчитись жити самій, бути відповідальною за все в ньому і робити що хочу.
Бо зараз я почуваю себе як ця пташка в клітці.
Я знаю що це буде важко.
Але мені набридло сидіти 90% вдома і просто гнити.

В мене просто зараз в голові ця ідея, шо я на осінь буду мати можливість переїхати з родичкою разом на квартиру.
Але це тільки в моїх мріях.
Я сумніваюся що її батьки захочуть так зробити.
Але мене все одно не покидає ця думка, бо я не можу вже жити в цьому містечку.

Шось я вже полежала, подумала і незнаю чи готова працювати знову у колективі де треба дружити зі всіма. Тим більше це власний бізнес.
Я ше в тому віці, коли не хочу прив'язуватись надовго до однієї роботи.
Але я незнаю що інше зараз робити...

В нас в суші-кафе шукають сушиста на роботу.
Без досвіду. І звісно я певно відгукнусь, бо мені тупо треба робота не тільки заради грошей, а й для того щоб не чокнутись в тій кімнаті остаточно 😭

АХЗЗАХАЗХА
Побачила в рекламі в інсті, перейшла перевірити чи те про що я подумала.
Оце я розумію бізнес😂

Зробила вчора шоколадний пудинг, але сьогодні мені не захотілось його їсти.
Тому з тих трьох мисок пудингу я вирішила шось спекти і вийшла така фігня.
Мені здається я бачила в тіктоці як роблять схожу по текстурі фігню, тільки з рисового борошна.

Як це все заїбало...
Так стараєшся бачити щось позитивне, як тут бачиш знов якусь жахливу фігню.
Але ти прогортаєш ту новину і забудеш про неї наступного тижня.
Просто пиздець якийсь...

Я вже...
Ці останні два дні я якось сталоґп себе трохи краще почувати, бо мені було чогось так хріново.
І от сьогодні знову цв новини.
В твіттер зайду, то ще гірше.
Який бляха сенс старатись шось робити?
Навіщо я хочу з'їхати від батьків, якщо безпечніше далі жити в цій малій кімнаті?

Я з'їла 200 грам кеш'ю за 2 дні і дивуюсь чому в мене відчуття вздуття.
Також, рекомендована порція на щодень:

Мені реально щось хочеться відгукнутись на цю вакансію. Просто мене зупиняє те що я живу за годину до Львова і мені та роботодавцю це буде як мінус.
І я вже так романтизувала роботу в супермаркеті...

Відоси і факти про космос дають більше мотивації шось робити ніж якісь мотиваційні відео чи фрази.
Хоча, деколи може бути протилежний ефект...

Я коли знаходжу такі цікаві вакансії, то починаю уявляти як це працювати б там було і дуже романтизую це. І потім розчаровуюсь, бо я не відгукуюсь на ці вакансії і наврядчи це було б так я уявляю😭

В Аврорі знали що робили, коли дали це печиво на стенд біля каси самообслуговування

Я знайшла таку вакансію і я мені це зараз здається прикольним, бо я вчора полола руками малину і в квітнику траву.

Я просто шукаю можливість хоча б з'їхати від батьків і мати змогу працювати у Львові.
Знала б я то буде, зробила б це ще минулого року, замість того щоб лишатись в цьому містечку і йти на роботу в ту срату Рукавичку...

Єдине що я придумала зараз, це піти на якусь роботу, навіть в магазин в сусідньому місті на літо, а десь у вересні піти на квартиру з тією релігійною родичкою.
Але я сумніваюся шо це хороший план, бо я сумніваюся що її батьки дозволять і бути мати змогу це фінансувати.

Я незнаю шо робити, бо нормальних вакансій в сусідніх містах нема, є у Львові, але мені треба там жити, бо з графіками тих вакансій мені дуже тупо буде їздити годину чи більше на роботу.

в міську Аврору, бо людині з бідної сім'ї, без зв'язків, поганими комунікаційними навичками з людьми буде дуже важко самій зробити життя десь у великому місті.

Я тупо не знаю. Я просто в ахуї від життя....

Тому я зараз розумію що я ще живу з привілегіями.

Взагалі, за цей день в мене так трохи погляд на світ змінився, а точніше мене трохи попустило на землю.
Але тепер я думаю чи я ходжу десь з'їбатись подальше, щоб ніколи не жити як зараз, чи опуститись на землю, здатисьі піти працювати в

Це одна частина пиздецю. Інакше не скажу.
І мені тепер дуже шкода моїх двоюрідних сестер. Бо вони живуть в таких умовах. Можливо вони вже звикли. Але знаєте, я зовсім іншої закалки і я тупо не можу.
Я не знаю як вони живуть в тих умовах.

Єдине що розкажу, це те що баба десь місяці тому захворіла чи що і в неї поганий стан як фізично так і психологічно. Ходити ще може, а що в неї в голові робиться я незнаю. Я про це знала, бо мама почала деколи їздити в село, щоб з нею побути, бо ті хто з нею там живе їздять на роботу.

Я просто була в ступорі і не знала де себе подіти перші хвилин 30. Я вирішила посидіти в телефоні, а точніше пограти гру, бо доступу до інтернету поки не мала.
Ми просто мали йти на цвинтар, тому я сиділа в тому що приїхала і чекала.

Але приїхавши в село, я побачила ситуацію там і вже через 5 хв я думала як поскоріше з'їбатись звідси.
Я не хочу розказувати що сталось тут, бо це трохи не моє діло і я знаю що було б правильно зробити в такій ситуації, але не все так просто.

Я їхала до села вчора щоб трохи "розвіятись", бо я сиділа вдома. Насправді я не дуже хотіла їхати. Мене мама заставила. Та я й погодилась, бо не хотіла чути від баби по татовій стороні шо я ніхуя не роблю.

Була вчора в мами вдома в селі.
Просто скажу - це пиздець.
Це перший раз я так хотіла додому і мені було неприємно там знаходитись.
Не хочу розказувати поки що сталось, просто деякі речі змінились і я просто в ступорі, бо з цим нічого не зробиш.
Але це пиздець....

Я деколи досі дивуюсь, як я виростала з такими різними поглядами і цінностями ніж моє оточення.
Навіть не уявляю що зі мною буде, коли знайду людей які поділяють це зі мною.

В мене половина тіктоку знову люди які роблять каву, а точніше латешки і мені тупо вже самій хочеться це робити.

Мені просто важко знайти якусь вакансію, бо усі дуже пізно роблять.

Підходила до Аврори, а за мною цшов якийсь хлопець. Він взяв мене перегнав. І мав відкривати двері в Аврору. Я думаю, ніхріна собі. А потім від відкрив мені двері. І я в шоці, бо шо це було?

Я незнаю, така смішна ситуація...

Можливо легше було прикидатись і далі, бо тепер так важко цим людям щось доводити...

Вона відстала але тепер я просто не знаю що буду казати і взагалі що мені робити коли зараз інші татові родичі до мене пристануть з ци ми ж питаннями.
Бо їм мало того що я не вірю, їм треба причина.
І хоч для себе я розумію чому я в це не вірю але для інших сформувати думку і сказати чому буде важко