Не скажу, на що ще поспівати мене потягнуло, щоб зайвий раз не ганьбитись. Але мушу визнати, що до старого металу я втратив хист на користь умовних лалалендів.

Взяв в чувака погратись електрогітарою. Ледь не заплакав від щастя. Я в цьому сенсі людина темна, то мене щиро порадувало, що виявляється музику можна вивести, як на колонку, так і на навушники, а можна ще й крутий перегруз зробити. Хоча я тільки сходу насін елс меттер згадав і смоук он зе вотер

Мені в українському перекладі Ротфусса свого часу дуже сподобалось слово мідник, для означання мандрівного торговця мотлохом. Там ще чудова пісня була про мідника-грабаря, чи якось так. Треба перечитати. Хоча, що ще лишається робити, як третьої книги ми мабуть і не побачимо

Чогось насмішило, що більше половини набору складають фентезійно-середньовічні мєнти і веселий оптимістичний підпис "Meet your neighbours!"

До мене нарешті доповзло моє лютневе замовлення, але я і тому радий. Доживу до вихідних (а то вже аж наступного тижня) і неодмінно розпакую. Одразу вже бачу кількох улюбленців, котрі підуть під клей і фарбу. Решта колись згодиться на Трейторс Толл чи щось у цьому дусі.

Я спершу не зрозумів, бо з якої це радості, замість звичних шпильок оце почалося, а потім виявилось, що в нього та сама проблема, тільки йому оптику на питання підказала дружина. Прикольно, тепер теж так казатиму.

Зустрілись з товаришем трохи потеревенити і повисміювати життєві вибори один одного за різних обставин.

Саме скаржусь, що вже нікуди не можу вдягнути фестивальну мантію, бо живіт потроху виглядає. А він каже, що так буває, коли плечі стають ширші.

Кажи, не соромся

Це я щось сьогодні цілий день на роботі мерзну, та й на вулиці нічим не краще, хіба як перейти на сонячну сторону

З того, що я спостерігав зі сторони, то вона буде якось пов'язана з годуванням качок та шахами в парку. Ну і в статусі пенсіонера, звісно.

Цікаво, як виглядає весняна відпустка. Бо я якщо і брав, то тільки не великодній період, коли було не дуже то й тепло, та і не дуже то й весняно. А от коли вже була весна - весна, то якось ще зі шкільних часів і до тепер повелось, що постійно якісь зайнятості відбувались, чи то іспити, чи то робота

Хотів пограти у того старого мандрила, що показує Сімбу, з піснею про коло життя, але судячи з усього, сьогодні мені світить хіба доля Муфаси.

Нє, нормально. Навіть заради експерименту з'їв пісну версію

Я досить часто і багато їм рис, та тільки сьогодні задумався, чи дійсно мені той рис подобається, бо весь смак йде не від нього, а від численних приправ, підлив, основної страви і тд. Сам же рис те все діло просто тримає і на нього увага особливо не звертається. До вермішелі таких питань не маю.

Так, одразу спало на думку кілька життєвих ситуацій, де усі три одразу і стануть у нагоді.

Don't let them steal your wonder. Says Skeltor feeling extra fab.

Та справа практики, я думаю. Перші ознаки того, тут і з'являться - нескінченний потік фото моїх поглядів з тим чи іншим ефектом.

Та якби. Я ж думав, що мова очей, це щось за рівнем впливу типу телепатії, а воно складніше виходить. Зате тік на лівому оці виглядає, як повноцінне підморгування.

Вирішив повчитись у знайомого чувака з театру "вітатись очима" - що б воно не означало. Поки успіхи нульові, бо основна проблема, що мій погляд застряг між двох не дуже привітних крайнощів - "дайте їсти" та "Яка неймовірна історія, розкажи ще". Причому, я ні те, ні інше не маю на увазі. Зазвичай.

Я то може і встаю тепер раніше, але це всеодно не особливо допомагає, бо по-хорошому, треба ще мінімум година, а то й дві - на споглядання стелі, перш ніж почати збиратись.

Щиро дякую усім, хто за мене вболівав та підтрмував, моєму наставнику та вчителю, родині, батькам, друзям, та звісно що усім своїм прихильникам та підписникам, адже завдяки вам, я тепер знаю, що здатен на більше

Чому в такі моменти, коли я випадково цілю камінцем в отвір пляшки, чи підкидаю кепку, а вона сама приземляється на голову правильною стороною, чи як сьогодні - ловлю падаючий стаканчик з кавою двома пальцями, то поруч ніколи нікого немає, щоб це засвідчити і нагородити мене оваціями

Вони, я так розумію, ще тільки мають зацвісти

Випадково дізнався, що то за невідомі дерева, котрі я обзивав сакурами. То слива.

Undead.
Painter Rich Taylor revisited our Oathmark range of Undead characters recently.
#northstarfigs #oathmark #undead #warhammer

Якось і не подумав у цьому напрямку, але на серці стало тепліше. Правда, найближчі тефтелі я тепер і їстиму саме з думкою про те, що вони голубці без капусти

І з зовсім гарних новин, то знайшов у холодильнику ще й голубці. Я, в цілому, не великий прихильник обгорткової капусти в голубцях, але начинка все ж суттєво це компенсує. Цікво, яким був би світ без капусти у голубцях... От про що і справді варто подумати перед сном.

О. То це ж цього місяця ще й вальпургієва ніч буде. Це точно будуть робочі дні, але сподіваюсь, що не надто зайняті. Може хоч тоді дримбу розчохлю, або принаймні зроблю рейд на когось з музично обдарованих друзів.

Всім тим котам, що несуть сонце
і навіть тим, хто його зхрючить
на стягах над їх головами
чи вмить поглине і замучить...

Маю, звісно, ще котячі паштети, але боюсь, що кішка мене за цим застукає і зробить висновки. А підкрадатись вона вміє. Проте, мушу визнати, що деякі з оцих спеціальних сушених котячих ковбасок - далеко не найгірша закуска до пива, та і без пива, власне, також нічого.