мені дуже подобається, коли люди жаліються на власну самотність, але мають на увазі відсутність уваги конкретної людини.

прийняти себе — ніби програти внутрішню війну.

зайшла перевірити, чи ця соц мережа ще жива

вітаю!

тижні агресії в макдональдз

не розповідай, де боляче, бо люди використають це.

привіт, ментал брейкдаун.

деякі речі ніколи не пережити.

багато про кого

боже, я вже не можу з людей, які так себе люблять, що майже дрочать на себе в соцмережах і не тільки

інколи я не розумію людей.

я таке й дарую )

а вас теж ображає, коли ваші подарунки не юзають за призначенням?

інколи здається, що людям аби доїбатись. тупо всюди.

коли ти обираєш людина собі в партнери, тобі доводиться ще приймати у сімʼю його тварин.
а це не завжди тварини, яких ти хотів.

мені здається, я народилась, щоб бути обʼєктом пасивної агресіі для людей.

щоб мати близьких людей, людям треба дати шанс і підпустити до себе когось.

я так одного разу просто сказала «давай дружити?». і людина підпустила до себе.
і я вдячна за це.

забула сюди писати.
за цей час я встигла одружитись, до речі.

боже, як важко любите те, що тебе бісить

після всіх цих завдань та задач треба знайти собі терапевта.

насправді, в мене дуже низькі очікування від людей. я радію навіть простому теплому слову, але люди і тут вміють розачаровувати.

дуже дивні відчуття, коли твій хлопець їсть менше ніж ти))

мене дістало заслуговувати чиюсь увагу чи класне відношення.
з мене досить.

треба ці гроші заробити. мене скоротили з одного проєкту

нікому пожалітись, щоб потім мене не осуджували.

мені радили колу при мігренях

красунчики

люди заібали не думати, що кажуть.

інколи мені здається, що це занадто висока ціна, яку мені доводиться відробляти.

гарні!