книга Затруєна чаша

Знала, що «Затруєна чаша» буде годною, але вона вже перевершила мої обмежені, довсідом чи уявою, очікування.
А я ж тільки почала...

Я прокинулася, і в мене болить одне око, наче втомлене. Дуже цікаво, коли лягала, усі очі були в порядку. Дуже підозріло... що воно робило, поки я спала.🤨

Десь чула, що гарний письменник не має статі, коли пише.

І я загалом згодна: більш важливо розуміти, для кого ти пишеш, хто твоя аудиторія.

Якщо ви не змогли заснути за всю ніч і розплющили очі вранці, немов рибина, яку викинуло на берег, то чи нормально взяти лікарняний?

Бо я щось не була готова починати тиждень після відпустки так хардкорно.😒

Ех, вкрадуть годину сну😮‍💨

бля, у який бік?

Тиждень пролетів, відпустка проминула, а я наче й не рухалась.

18°С
я не готова...

Королівство Іржі: фрагменти - Chapter 1 - RAT4 - Original Work [Archive of Our Own] An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works

archiveofourown.org/works/642111...

Оновила свою збірку з "усяким непотребом", тобто з "дуже важливими для мене нарисами" від далекого 2013 до 2025 року.

Приємно зібрати до купи. Загалом то рандомні ідеї, які крокували поруч. #укррайт

Думаю переїхати на західну з цієї ж причини. Чути на вулиці російськориганську мову тригерить.

Оці люди, які починають розмову кілометровим вітанням з якимось релігійним святом, чудово знаючи, що я до біса нерелігійна людина, що мені особисто пофіг, що там по церковному календарю сталося, і я не збираюся видавлювати з себе ні "дякую", ні "взаємно", ні "вам того самого"...
От нащо?😮‍💨

a woman sits at a table with a mug that says emm ALT: a woman sits at a table with a mug that says emm

коли Марінус = Марінус
я просто:

І я думала, що тут будуть тільки відсилки до його «Тисячі осеней Якоба де Зута», а не метавсесвітний розйоб.

Роман Мітчелла «Кістяні годинники» загнав мене в нечитун, а також вивів з нього. Ось так буває, коли автор пише замудрені сюжети, через які треба прорватися до розв'язки, але пише так добре, що кожне речення — мистецтво.

#котопонеділок #сантакіт

Чернетку, я то молодець, дописала, але частина з саморедактурою — якісь девʼять кіл пекла.

А тепер терміново спати.

Йо-хо-хо, перша чернетка фанфіка готова.

Сиджу, займаюсь своїми справами. Рандомна думка:
"Він любив пити каву, бо її любила одна жінка.
Просто любити те саме, що й вона, робило його трішки щасливішим.
Насправді, це єдине, що він міг собі дозволити."

Хех, по ходу Кудзан у моїй голові бажає висловитись 😂 #укррайт #фф #ванпіс

трішки сонця

ще більше неочікувано, у мене вже тут 9к слів, які мені подобаються.. поки.

🎞️Jungle, 2017
5|5⭐

Якщо "остання свобода людини — це обирати власний шлях". То остання гідність — нести відповідальність за свій вибір.

Цей момент, коли морально слабші починають ламатися при труднощах.
Характер людини перевіряється обставинами: ніколи не вгадаєш, на кого справді можна покластися, поки не опинишся один на один у джунглях.
Або ви застрягнете о 3-й ночі під дощем на околиці випадкового міста без шансу застопити авто.

знову цей настрій...

Це найбільш бісяча річ. Досі намагаюся навчитися відпускати свою злість і замість того, щоб варитися в ній, змінювати свої плани: не чекати, а відмовляти, навіть якщо через 15 хв тобі скажуть: я тут, готовий.

На жаль, не завжди так виходить, але іноді ніяк інакше не дійде.😑

Кожного разу, як читаю ваш нік, то стає легше жити😅

Дивлюся 360 серію, тут в Усоппа реально шиза, коли він одягає маску Соґекінга, буквально роздвоєння особистості. Хе.

Це потягує на психотрилер замальовку. Ну, я б таке почитала.)

І назву, як у Тола: "Хто Я?"

«Вигадую правила сам, порушаю їх сам
Дозволяю їх дотримуватися собі
Сам, сам, сам»

боже, хочу простого хорошого максі фанфіка по ван пісу...амінь.

Я подумала і попросила чоловіка замість витрачатись на квіти, що він очевидно збирався робити, — подарувати мені Какаші.

Квіти, звісно, гарні й таке інше, але їх приємніше отримувати просто так, а не тому що "усі дарують і тобі треба".

І ви подивіться на Какаші. Кожній жінці по одному запакуйте.🫠