а я й не знала б, якби в тіктоці не почула

І я російську в свій бік від неї сприймаю як агресію. Бо вона україномовна. І дружили ми більше часу українською. А тепер отак

Може і не варто триматись. Якщо я роблю брейншторм на дві години, що написати, про що запитати чи що розповісти. Може просто не час, і після кількох тижнів ми природньо повернемось до старого комфорту. Або ні. А я і не знаю, чи хочу.

Я розумію, в неї новий етап в житті, переїзд, стосунки, робота, і все настільки далеке від мене, що мені просто важко знайти спільні теми. Хоча, може, навпаки варто радіти, бо якщо вона мені не пише, це означає, що у неї все добре

І вона вже навіть не переходить на українську зі мною, і я, стиснувши зуби, це ігнорую, бо це ж вона, ми вже двадцять років дружимо

Знову холодна хвиля в моїх стосунках з бесті. Це стається періодично, але щоразу страшно, що це ота остання переписка і більше ніякої не буде. А писати першій знову вже не хочеться

Ментал брейкдаун на фоні того, що відбувається в міжнародній політиці. Коротко - схоже, європейці і штати збираються домовлятись з росією без нас, і будуть тиснути на Україну для капітуляції

Смолвіль опініон: Лоллі краще ніж Клоїс. Після того, як Кларк вісім сезонів тягався за Ланою і стільки разів did Lois dirty, я просто хотіла їй відданості і yearning, на які вона заслуговувала. Те, як вона прийняла подібне ставлення, взагалі не відповідало характеру Лоїс. That’s all

Робила креп сюзет, бо насмажила млинців на колодія. Той рецепт, який робиться простіше, ніж звучить. Головне, плавити цукор на низькій температурі, але як же мене тригерить смак масла останнім часом.

Збираюсь вивалити купу думок, зрозуміла, що давно не писала в щоденнику, бо пишу сюди

Хто ще зранку побачив пости президента і відчув оце славнозвісне oh-oh?

Я з вами згодна, але частина суспільства не розуміє цінності авторства, і замість того, щоб варитися у власноствореному ші-«мистецтві», намагається втягнути реальних митців, постійно створюючи нерелевантні порівняння, а ті клюють на наживку, намагаючись втримати мистецький імідж.

І люди ж пишуть, пропонують зібрати команду, є охочі. Але відповідає вона лише ші дрочерам. Найс.

«Художники ниють не використовувати ші, а звертатися до них, то ось вам задача: зробіть безкоштовно 24 розвороти коміксу за місяць, сценарію немає, стилістики немає, доведіть мені, що ви готові здоровʼя покласти за безцінь, а як ні, то я куплю платну підписку на ші» - з тві. Альо блять, нічо не жме?

Для бусту мотивації шукаю свої ілюстрації онлайн. Ви б мене бачили, коли я знайшла їх на сайті юнеско. А як гарно виглядають сторінки, коли їх використовують для дизайну, а не суто розбивки між текстом, ммм мед

Вигадую назву для свого магазину на етсі. На фоні грає ост з succession, за вікном збивають шахед.

Неправильний висновок: чим більше я пісяю, тим краще себе почуваю.
Правильний висновок: я добре себе почуваю, коли пʼю багато води.

Просто констатую свій шок від наглухо відбитих персон, які натягують на всесвітнє зло клоунський ніс і блять сміються з цього.

Мене аж тіпає, коли бачу, як хтось шукає сердючку серед файлів, в яких є підтвердження торгівлі людьми, педофілії, вбивств, канібалізму і ще невідомо яких злочинів. Не ставитиму нікого в уявні сценарії про зниклих знайомих, для розуміння всього не треба багато емпатії.

А вам не здається, що всі ці навколо ейпштейнівські жарти, хіхікання над маском, якого не запросили на ʼвечіркиʼ тощо - показники мавпʼячого мислення? І що це не дає розігнатись громадянському процесу, бо якимось чином переводить страшні злочини у розряд мемів.

Намагаюсь мімікрувати під сучасне покоління стилем письма, пунктуацією і типовими емоджі, як колись аналогічно мімікрувала під своє покоління. А насправді мій стиль – класичний, і я люблю складати думки в гарні речення з комами та крапками. І ставлю ті їбучі емоджі крізь біль і сльози.

я активізуюсь щоразу, коли від вибухів трусить мій дім, або кляте одоробло гуде над головою, бо хто допише цю історію за мене, якщо завтра мене не стане

В Японії заміна ламп на станціях метро буквально зменшила кількість самогубств so

Я буду вічно захищати заміну цих ностальгічно-кримінальних содієвих вуличних ламп на біле чи блакитне світло. Помаранчево-чорний світ ніколи не змусить людину почуватись безпечно

От ми і зʼясували, що своєю вірою в себе і любовʼю я завдячую дуо. Нікому не кажіть.
Самомотивація спрацювала добре, я пішла заробляти гроші💸

І люблю себе.
Якби я пʼять років тому побачила цей текст, то закотила б очі. Але якби знала, що він написаний мною, розплакалася б. Хотілось би обійняти себе колишню і запевнити, що буде краще, навіть в найжахливіший час. Головне, не зупиняйся.

Коли маленькі обовʼязки втратили вагу і перейшли в рутину, звісно, нікуди не зникли острахи, що так може не вийти з чимось іншим. Але я на власні очі бачу результат щоденних зусиль, і я вже знаю, що зможу, якщо не буду зупинятись. Я справді вірю в себе, і жалію, і даю копняків.

Набагато легше любити себе, коли ти собі довіряєш і в себе віриш. Легше планувати майбутнє, коли знаєш, що можеш покластися на себе. Життя відчувається повним, навіть з можливістю померти і все втратити, бо в ньому є твоя любов до себе і твоє прощення за те, чого зробити не встиг, але до чого йшов.

Рік, півтора, я все ще тренуюсь, майже щодня, зросли навантаження, додався пілатес і тривалість тренування. Два роки. Я виглядаю чудово і почуваюсь краще, ніж десять років тому. Я в праймі. І в дуолінго, вже більше чотирьох років без перерв. І десятки книг англійською в бібліотеці.

Я довірила собі дотримуватись цих пʼяти хвилин на день, я виконувала і виконувала це зобовʼязання, я була чесною перед собою достатньо довго, щоб довірити собі щось більше. Це був спорт - для здоровʼя. 15 хвилин йоги на день, двічі на тиждень, тричі, майже щодня, бо виявилось, що це не важко.