Як може існувати настільки прекрасна жінка. . .

В мене нема улюбленого персонажа.

АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА.

От би були якісь текстові рольові в Дискорді. . .

Я вже і забула за те, наскільки по моїй менталці б'є весна. . .

Хоча, можливо, причина в тому, що саме в цей період в минулому році я була в одному з гірших станів за останні роки. Мех. . .

Вони зробили колаборацію з МЛП, АааААааааААаАааАаааа-

Куди тільки не приводять пошуки того, в що можна було б пограти. . .

6 година ранку. Саме час повзти в ліжко.

Але кайнда фані, як в грі нас тільки що побачив інший гравець і написав, що він відійшов від гри декілька годин назад, аби зараз вернутися і побачити, що "лесбійки досі в барі". Буде дуже весло, якщо наших персонажок запам'ятають саме таким чином.

Поки це, певно, все. Не скажу, що стало легше від того, що виговорилася тут, бо довелося це все згадувати. Але хай лишиться тут разом з усім іншим, як спогади, що колись все було. . . Ось так.

Навіть не знаю, що ще можна згадати. Більшість того часу, що мене тут не було, частково стерлася з моєї пам'яті, бо певні періоди я була в надто жахливому моральному стані. Тому воно все зливається в одну купу пустого нічого, яке сповнене лише болем.

М. . . А ще я відчуваю, що мені не вистачає дівочою компанії. . . Я дуже ціную своїх друзів, просто виявилося , що бути чисто в чоловічій компанії довгий час стає важко. Особливо коли вони фліртують один з одним, а мені навіть нема з ким і я починаю почуватися самотньою. . .

До речі, також за цей час зрозуміла знову те, наскільки ж деякі чоловіки моментом починають вважати, що турботливе ставлення до них одразу означає флірт. Якщо вдуматися, то це звучить сумно, але в той же час вже нема сил розгрібати наслідки цього і легше закритися просто в своєму колі.

Ще я навчилася нарешті блокувати людей, які мені не подобаються чи які конкретно так виводять мене з зони комфорту. Інколи дивуюся тому, скільки в мене тарганів в голові, раз раніше забороняла таке собі, але хоч приємно, що потроху з ними пораюся.

О-о, а ще я вперше спробувала прийняти участь в ДнД. Це було неймовірно весело, хоч і наші обидві гри заморожені, бо через всі нинішні умови тяжко зібратися. Але другу ми ще маємо надію відродити. Не пожалкувала, що колись дуже хотіла зіграти, бо з правильної компанією це неймовірний досвід.

О, згадала ще позитивне. Я досі вигорівша від малювалля, але півтори роки назад спробувала намалювати спрайти в піксельарті. Прямо нове дихання відкрилося. Це в рази легше й швидше, хоча сил все ще мало періодично навіть на це. А ще так радісно бачити свої роботи прямо в грі.

Здавалося б, в мене зараз купа людей поруч, то чого я різко вернулася сюди. . . Вел. Здається, прийшло усвідомлення, що морально мені краще не стає, а навіть навпаки. Можливо, якщо я буду записувати кудись це все, то буде легше? Хто знає. Так хоча б ще десь покричу на чужу тупість.

Я за цей час змінилася, певно, доволі сильно. Хоча, було б дивно, якби всі ці тривожні моменти, які я досі в біса не можу відпустити, ніяк на мене не вплинули б. Але все ж. Дещо лячно перечитувати те, що я тут писала раніше, бо, відчуваю, мені буде боляче.

Більше двох тисяч годин витратила на нішеву піксельну РП гру. . . Можливо, я б мала на цьому моменті задуматися, що це не дуже нормально, але все ж думки про цю гру та спогади з неї роблять мене щиро щасливою. Бо, певно, я вперше настільки щось люблю.

Або відігрувати ксено, яка разом з іншими ксено й своєю королевою намагається вбити та захопити якомога більше інкубаторів, якими є маріни, аби збільшити вулик. І все це паралельно з усвідомленням, що купка дорослих чоловіків грають за цих ксено і кличуть один одного "сестра" постійно. Обожнюю.

Що може бути краще того, аби відігрувати людиноподібну міль, яка вміє робити chitters та squeak, красти і жерти чужий одяг, а також втикає в лампу. Все це паралельно з роботою в якомусь відділку, де ти або підриваєш місце роботи й себе, або лікуєш інших й допомагаєш їм різними способами.

Але. Але-але-але. Є і позитивні речі. Нарешті зрозуміла, що мій улюблений колір це фіолетовий, тому в мене тепер в с е фіолетове. Не знаю , як раніше це не зрозуміла. . . Відкрила в собі неймовірну любов до молей. І до ксеноморфів. І ці дві речі навіть пов'язані частково, як би дивно це не звучало.

Обидва випадки відбулися відносно близько один до одного, що я досі відчуваю, що я десь на межі. Тримаюся, але інколи хочеться вити і лізти на стіни. Ще й зустріла в процесі таких неймовірно дурних людей, що жалкую, що витрачала свій час, аби допомагати в спільній справі.

Фані сторі. Від конкретно цієї ситуації я три місяці була настільки залякана і в стресі, що і в мене виникали жахливі думки, як от "якби в мене була "нормальна" орієнтація, то все було б легше", і я до останнього не вірила, що мене дійсно сталкерять, бо я ж відмовила і зробила боляче.

Пізніше знайшла там компанію людей, які моє все наразі, але паралельно з цим їм довелося витягати мене з жахливого стану, бо рік тому мені зізнався хлопець, який навіть не знав мене, але після відмови почав сталкерити. Якби не ці люди я б, певно, повісилася.

Зловила неймовірне вигорання після Академії в плані творчості, але натомість знайшла гру, в яку наразі награла більше двох тисяч годин і досі не можу спинитися. Там же знайшла приємних людей, але разом з тим мене на початку почав харасити один гравець, бо я не хотіла з ним взаємодіяти.

Якщо чесно, то я навіть не знаю, що казати. Мене не було тут півтори роки і. . . За цей час сталося стільки всього, що відчуття, наче пройшло роки три чи чотири.

Вгадайте, хто жива.

Захистила диплом на найвищий бал.

Вчора не було часу написати хоч щось сюди, але я хочу залишити хоч якусь згадку на честь цього тут для майбутньої себе. Мені нарешті вдається потроху відчувати себе щасливою та радісною. Хочу сподіватися, що в подальшому все буде ставати тільки краще.

Прийшли результати перевірки диплому на плагіат. 0,28%.