Сьогодні я — трутовик облямований

Як же заїбала ця алергія, слів нема

Моє перше: розігрую в тві два інвайти сюди

У кого є знайомі, кому треба — хай підуть почитають умови

Вони досить прості і включають в себе донат на проєкт «Прицільно» від ПЖ від 200₴

Вроді по-божеськи

Ви теж! 🌟

Дякую! 😊

Сонячний зайчик просив передати вам привіт! ☺️

Або купуйте розкладачку. Класна тєма в плані автономності

Але це додаткова вага і треба місце, де її ставить

Мб є сенс спочатку поїхати-подивиться плейс, а потім вже куплять її на найближчу НП

НЕ БЕРІТЬ надувний каремат

Беріть звичайний, мб кілька

І Вінстон з капсулою

Насправді, завтра мені дійсно мають видати АКС-У

Маркус записав голосове в своєму тг-каналі

Шо пару днів він промовчить

Шо логічно, бо сьодні днюха в нього вапщєта

А потім обіцяє повернутись і всіх роз‘їбать 🍿🍿🍿

The crimson peak?

Так, він АХУЄННО гарний

Хоча це може бути важко, бо не факт, що людей будуть «віддавати»

Взагалі, я зараз трохи в шапочкє з фольгі чекаю, коли тут у нас почнеться «чистка рядів»

Хоча сподіваюсь, що інтенсіфікєйш нашої роботи не дасть розгорітися вогню полювання на відьом)

Можливо, наступним кроком Маркуса буде акккумуляція навколо себе «ядра» з ідейних добровольців 47 у форматі меншого підрозділу

Тому що шо менший масштаб, то більш контрольованою є ситуація + зараз після піздарєзу стало зрозуміло, хто і що собою являє

І ці люди (ми) отримали досвід, в тому числі і негативний (це теж важливо)

Хтось отримав старт в «вищі ешелони», нажаль, не тільки толкові люди, але багато і світлих голів знайшло себе

(І, підозрюю, будуть активно знаходити себе зараз)

Про 47

Чесно кажучи, це все сумна історія про протистояння прогресу і консервативності

І я не знаю, як правильно оцінювати результат

З одного боку, одного піздатого головного сержанта не вистачило, щоб організувати цілу бригаду

А з іншого боку — якесь свіже кадрове вливання відбулося

Коли головний сержант з матеріального забезпечення сказав:

«Приїжджай, видамо тобі СТВОЛ»

Купаюсь в морі дизморалі

Та от я якраз і думаю: заблочіть зараз, чи почекать якогось шоу

Після поста в підтримку Маркуса в тві сталося ЦЕ:

«Батя, я стараюсь»

Дякую за привітання 🤩

Теж рада, що знайшлись!

Фотка для поста про Валерія смішна

Бо це мій кращий друг наярював мені в мої перші дні у війську «НУ ШО ТАМ ПРАВДА ВІН? НУ СФОТКАЙСЯ ДЛЯ МЕНЕ»

І я тако стукаю в кабінет. Кажу, Валерію Сергійовичу, я знаю, що ви не мавпочка, шоб з вами фоткатись, але мій кращий друг, теж з ЗСУ, дуже просить»

Ну а якщо особисто про мене в цій ситуації з моєю любою 47ю

То я просто в стані «йобаний в рот етого казіно»

І дозволяю собі побути в ньому, поки ситуація розвивається

Уіііі! Моя зіронько!

У мене мало інтернетів останнім часом, але я дуже вдячна тобі за інвайт і можливість досліджувати цей новий простір)

А це коментар від людини з нашої розвідки

Про те, що ми все ще воюєм, як русня:

Головний сержант, який конвертує власну репутацію в створення і підтримку підрозділу, в який вірить

Вірить, попри всі «родзинки» армійщини і лицемірства, які знає. Завдяки ньому багато хто віднаходив сили продовжувати лупати сю скалу

Коментувати інших людей і ситуації я не буду

ШО ТАМ З ВАЛЕРІЄМ МАРКУСОМ?

Людина, завдяки якій я насмілилась піти в армію

Людина, яка має цілісну мораль і кодекс честі

Людина, від якої я легко сприймаю критику, бо вона завжди виважена

(а я ненавиджу критику так-то)

Якщо шо, я трошки розгублена щодо того, шо сюди постить і взагалі робить)

Просто дублювати тві якось дивно

Порадьте, на шо тут хоч цікаве підписуватись

Із часом птах почав кричати. І мені довелося поїхати туди, де так голосно, що його стало майже не чути. Та час від часу я відчуваю гострі кігтики на серці

Колись я зрозумію, як випустити його зі своєї грудної клітки, не розбивши її

Але поки живемо разом: я і той полохливий птах

Птах почав полохливо битися всередині, тиснув на легені, не давав дихати, їсти. Його вдавалось приспати тільки разом зі мною. Тому я намагалась проводити свої дні уві сні

Це сталося 500 днів тому

Одного ранку від одного повідомлення в телефоні я зробила найглибший вдих

Хоч я стрімко затулила рота руками, туди встиг влетіти птах. Гострими крилами він полоснув по горлу. Від того болю в роті стало гірко, а з очей покотились пекучі сльози

🧶