В роботі над новим полотном неочікувано виникло бажання очолити свій страх. Буквально, з мого чола розповзаються в Едем мої приручені темні звивини. Потихеньку рухаюсь до завершення.

Знаю хороших лікарів в ІФ, багато тут всього пройшла. Якщо можу щось підказати — гукай.
Маю тут доброго хірурга, гінекологиню, проктологиню, стоматолога, дерматологиню і клініку, яка займається очима.

Дивний сон снився. Ми з чоловіком чомусь гостювали в Саші і Влада з Тембер Бланш, а потім обговорювали музику і всякі нюанси її написання/запису. Потім я запросила їх до нас в гори і ми співали разом з сусідами пісні Івасюка біля вогнища. Гарно:)

Рівень інтриг і срачиків, які я готова терпіти:
- вимерзли чи не вимерзли;
- кропити чи не кропити;
- штамби, плетисті чи бордюрні;
- обрізати чи зачекати;
- живцями чи прищепою на шипшину.
Все інше — повз:)

Маю асистентку💛

Дякую 🥰

Жити без радіо в голові — дуже незвично. Братися за справу без внутрішніх торгів — ого!
З цікавого, маю загострене відчуття «мурах» на шкірі голови. Відбувається це тоді, коли я бачу щось красиве, приємне, миле. І це лише початок прийому нових ліків.

«Бісова лотерейка» — дуже вдало ви сказали!
Бажаю вам навзаєм того ж і міцного ментального здоровʼя! Прорвемось!

Я на ньому з 2022. Це краще, що зі мною сталося для сну. Адаптувалась легко, бо перед тріттіко для сну мені призначали міасер і міртазапін, від яких до мене прийшли зайві кг.
Я була на різному дозуванні тріттіко, коригувала його за потребою. Важливо в результаті прийти до того дозування, яке працює.

Єєє! Нині був чудовий сон. Прокидалась тричі, але засинала знову без проблем. Почуваюсь добре. Нині важливо знову лягти вчасно і мати нормальний сон.
Я дуже рада, що все вдалося!!!☺️

Подивимось якою буде ніч. Триттіко вже прийняла. Зараз в душ і спати. Хочу сподіватися, що нині засну і завтра буде ліпший день. Треба купу роботи надолужити за ті тижні.
Сили небесні, так хочеться, щоб мої особливості психіки не успадкували колись мої діти! Хай будуть, як їх стабільний татко🥹

Якщо зранку ще могла вмовити себе поїсти, то впродовж дня забула, що взагалі існує така потреба. А в мене приколи з жовчним і то не добре. На вечерю змусила себе зʼїсти шматок гречаного хліба з хумусом. З кожним укусом відраза до їжі наростала. Додумалась запивати чаєм і стало краще.

Позавчора мене запросили виступити на конференції з дизайну в кінці квітня. Це якась серйозна подія з серйозними людьми. І я погодилась (хоч думки були всякі). Нині вже підтвердила участь, надіславши тему доповіді і необхідні матеріали.
Не знаю чи це ефект ліків. Подивимось.

О 13 я подрімала годинку. Не провалилась в сон, як би це було зазвичай. Я лежала з закритими очима в тиші і прокинулась в доброму стані. Стало легше. Потім попрацювала і що найдивніше — почала робити задачу, яку відкладала ще з кінця жовтня. Я робила це без торгу і вмовляння.

Тому, находила майже 5 км своїм улюбленим кварталом. Це мій стабільний одинаковий шлях вже кілька років, можу так кіл 10 зробити. Відчуття геть інші, ніж коли були схожі ночі без атомоксетину. Голова світла, втома лише в тілі. Але дуже загострені сенсорні відчуття.

Отже, сон був поганий, але психіатр наполягав, щоб я все рівно вставала. Циркадні ритми, рутина, графік і так далі. Далі по алгоритму в мене душ і сніданок. Чоловік ліг о 6 ранку, тому я вирішила вийти з дому, щоб не шуміти. Випила каву, зʼїла сирний суп. Апетиту не було. Але були сили рухатись.

Зі сном у мене з дитинства проблеми.
Тепер мій сон стабільно можливий лише з ліками. У випадку з атомоксетином, на час адаптації доводиться трохи збільшувати триттіко. Нині питиму 75 мг, а не 50.
Наче як ефекту одразу не варто очікувати. Це не стимулятор. Але напевно я дуже чутлива до того.

Помилкою було випити таблетку вчора о 18 год. Це запізно. Категорично так не можна і це моя велика дурість. Вночі мій мозок зміг в бамболейло і макарену, а провалитися в сон не зміг.
Виявилось, що це найпоширеніша побічна дія. Завжди реагує те, що найбільш вразливе. Добре, що у мене є триттіко.

Попередній тиждень мій графік дня пішов до одного місця, а робота давалась якимись титанічними зусиллями. Дуже змучилась вмовляти себе робити елементарні справи. Від думки до дії був якийсь нереально довгий шлях. Там ще похолодало і моя голова відчувалась дуже важкою. Ото коли сонечко є — ліпше.

Писатиму тут нотатки про атомоксетин.
Отже, почала з 18 мг (10 мг не було в наявності, а бажання почати нарешті цей шлях було сильніше).
Нюанс у тому, що так як я вже приймаю бупропіон, то атомоксетин треба пити в значно меншому дозуванні, ніж зазвичай його призначають.

Якесь воно таке навіть постапокаліптичне. Цей міст, звісно, та ще атракція)

Коханий подарував букет тюльпанів і я щодня ним шалено тішуся. Хочеться носити його за собою всюди і роздивлятися той колір, контраст, форми, лінії і вигини. Яка ж природа геніальна!

Дякую!

Якось затишно і спокійно, це правда!
Мені бракує тут трішки людей, на яких можна підписатися і читати. Можливо, когось порадите?

Виглядає так, що мій твітер таки потихеньку вмирає. Майже нікому не цікаві звичайні нотатки з життя. Люди реагують здебільшого на сенсації, хайп і срачі. Ну і ок. Але з тим самим успіхом, ідея стати активнішою тут є хорошою. Відгук той самий, а аудиторія в рази менша.

Минає місяць з першого твіту. Я вже отримала подаровану гітару, минулої неділі віддала її в ремонт і наступного тижня заберу її з ремонту відновлену та готову до мого подальшого навчання.
Як багато можна зробити за місяць, якщо мати ціль і потихеньку до неї рухатись. Я в захваті!

Квіти, які люблю дарувати, виросли з-під мого пензля💛

Є ще ось такі штуки для розвантаження щелепи під час напруження/стресу/тривоги. Їх можна кусати і таким чином реалізовувати потребу в тому, щоб щось гризти.
Ваша ідея звернутися за консультацією до психіатра — хороша. Якщо все добре — супер. А як дійсно стрес/тривога, то можна це скоригувати.

Захотілось вам написати, що ви дуже турботливий чоловік і це круто, що ви вболіваєте і переживаєте.
Як людина, у якої та сама проблема, але не з пальцями рук, а губами і щоками, можу порадити пропонувати їй різні жуйки (накупити і розкласти по різних місцях і кишенях/торбах).

Займаюсь кожного дня.
Вчора мені неочікувано хороша знайома, подарувала свою гітару. Думаю, мене чекає величезне прозріння, коли отримаю гітару в хорошому стані і почну грати на ній. Дуже важко вчитися на поламаному інструменті (але я продовжую, поки не приїхала моя).