Advertisement · 728 × 90
#
Hashtag
#patinaart
Advertisement · 728 × 90
          "Ніжність Вільнюса"
Образ жінки доби середньовіччя (XIV століття). Її довга вуаль та вбрання з хвилястими складками є типовими для жіночого одягу тієї епохи.

"Ніжність Вільнюса" Образ жінки доби середньовіччя (XIV століття). Її довга вуаль та вбрання з хвилястими складками є типовими для жіночого одягу тієї епохи.

            "Tenderness of Vilnius" 
When the fourteenth century entered into its full flower — or rather, yet entereth, for time passeth not, but only revealeth itself — as I journeyed through the Lithuanian lands, I encountered in Vilna a wondrous image, which the folk there have named 'Tenderness.'
There appeared before me a lady, arrayed after the custom of that age which simultaneously is and shall be: upon her shoulders lay a veil most long, fine and light as an evening breath, which toucheth not, but only promiseth. Her gown was rich, falling in folds like a quiet river that beareth not water, but peace.
She stood not as a shadow of the past, but as a living presence — restrained, gentle, yet steadfast in her dignity.
— 'Have you not lost your way in time, good sir?' she spake softly.
— 'When I stand beside you, it seemeth I have found it,' I replied.
And in that moment I perceived: tenderness is neither weakness nor a phantom. It is a form of strength that requireth no proof and vanisheth not, even when eyes are turned away.

"Tenderness of Vilnius" When the fourteenth century entered into its full flower — or rather, yet entereth, for time passeth not, but only revealeth itself — as I journeyed through the Lithuanian lands, I encountered in Vilna a wondrous image, which the folk there have named 'Tenderness.' There appeared before me a lady, arrayed after the custom of that age which simultaneously is and shall be: upon her shoulders lay a veil most long, fine and light as an evening breath, which toucheth not, but only promiseth. Her gown was rich, falling in folds like a quiet river that beareth not water, but peace. She stood not as a shadow of the past, but as a living presence — restrained, gentle, yet steadfast in her dignity. — 'Have you not lost your way in time, good sir?' she spake softly. — 'When I stand beside you, it seemeth I have found it,' I replied. And in that moment I perceived: tenderness is neither weakness nor a phantom. It is a form of strength that requireth no proof and vanisheth not, even when eyes are turned away.

          "Ніжність Вільнюса"
Коли вік чотирнадцятий у повноту сили своєї увійти соізволив — а за істиною мовивши, і понині входить, бо час не єсть ріка минаюча, а океан вічності відкритий — мандруючи предвічними землями литовськими, стрів я у стольному граді Вільно образ предивний, що його тутешні обивателі «Ніжністю Вільнюса» нарекли.
Постала перед очима моїми жона благочестива, вбрана за звичаєм і гонором віку того, що водночас і в минувшині перебуває, і в прийдешньому сіяє. На раменах її — вуаль предовга, наче серпанок досвітній, тонка та легка, мов подих зефіру, що ледве торкається єства, лише обітницю спокою даруючи. Шати ж її вельми пишні, хвилями каскадними спадаючі, подібні до тихої ріки, що не води мутні, а саму тишу смиренну несе.
Стояла вона не як мара чи тінь минувша, а як присутність жива та суща — в дивній стриманості лагідна, проте непохитна у своїй природній гідності, наче колона храму невидимого.
— «Чи не в лабіринтах часу ви, добродію, зблукали?» — мовила вона гласом тихим, наче шелест пергаменту.
— «Коли перед світлим ликом вашим стою — то, мниться мені, на решті шляху правдивого знайшовся», — відповів я з поклоном низьким.
І в тую ж мить збагнув я серцем: ніжність — то не слабкість єсть і не примара марнотна. То є найвища форма сили небесної, що жодних доказів земних не потребує.

"Ніжність Вільнюса" Коли вік чотирнадцятий у повноту сили своєї увійти соізволив — а за істиною мовивши, і понині входить, бо час не єсть ріка минаюча, а океан вічності відкритий — мандруючи предвічними землями литовськими, стрів я у стольному граді Вільно образ предивний, що його тутешні обивателі «Ніжністю Вільнюса» нарекли. Постала перед очима моїми жона благочестива, вбрана за звичаєм і гонором віку того, що водночас і в минувшині перебуває, і в прийдешньому сіяє. На раменах її — вуаль предовга, наче серпанок досвітній, тонка та легка, мов подих зефіру, що ледве торкається єства, лише обітницю спокою даруючи. Шати ж її вельми пишні, хвилями каскадними спадаючі, подібні до тихої ріки, що не води мутні, а саму тишу смиренну несе. Стояла вона не як мара чи тінь минувша, а як присутність жива та суща — в дивній стриманості лагідна, проте непохитна у своїй природній гідності, наче колона храму невидимого. — «Чи не в лабіринтах часу ви, добродію, зблукали?» — мовила вона гласом тихим, наче шелест пергаменту. — «Коли перед світлим ликом вашим стою — то, мниться мені, на решті шляху правдивого знайшовся», — відповів я з поклоном низьким. І в тую ж мить збагнув я серцем: ніжність — то не слабкість єсть і не примара марнотна. То є найвища форма сили небесної, що жодних доказів земних не потребує.

 
🇬🇧   Technique: Hand-embossed metal (repoussé).Materials: Aluminum, acrylic, bronze powder, plastic (base), fire and milk patination. Size: 10×13 cm with frame (inner size: 7×10 cm).Features: Accompanied by a bilingual certificate.

🇺🇦 Картина виконана в техніці ручного тиснення на металі. Матеріали: алюміній, акрил, пудра бронзи, пластик ( основа), патинування вогнем та молоком.  Розмір: 10×13 см з рамкою, (внутрішній — 7×10 см). Доповнена двомовною інформаційною табличкою на джутовій нитці.

🇬🇧 Technique: Hand-embossed metal (repoussé).Materials: Aluminum, acrylic, bronze powder, plastic (base), fire and milk patination. Size: 10×13 cm with frame (inner size: 7×10 cm).Features: Accompanied by a bilingual certificate. 🇺🇦 Картина виконана в техніці ручного тиснення на металі. Матеріали: алюміній, акрил, пудра бронзи, пластик ( основа), патинування вогнем та молоком. Розмір: 10×13 см з рамкою, (внутрішній — 7×10 см). Доповнена двомовною інформаційною табличкою на джутовій нитці.

"Tenderness of Vilnius"
A woman of the middle ages (14th century); her long veil and dress with flowing folds were characteristic of women's fashion during that period.
#metalembossing #patinaart #repousse #Stylization #MedievalArt

1 0 0 0
                "Металева грація"
Панянка в драпірованому вбранні з пишним головним убором, оздобленим пір'ям, та важким намистом. Образ стилізовано під моду початку XX ст. — епоху модерну.

"Металева грація" Панянка в драпірованому вбранні з пишним головним убором, оздобленим пір'ям, та важким намистом. Образ стилізовано під моду початку XX ст. — епоху модерну.

                  "Metal Grace"
At the dawning of the twentieth century, in that most illustrious era of Art Nouveau, when fair attire was not merely a garment but a veritable artistry and a craft of wondrous ingenuity, Providence ordained that I should encounter a noble damsel. In her presence, the very pictorial line seemed to live and breathe, not by human will, but by a divine spirit.
For behold with thine own eyes — her figure in draped raiment, which doth not so much cover the ephemeral body as it prolongs the movement of her soul into eternity. Like a tranquil current that shuns not the stone but gently enfolds it, so do these robes lie. Neither sharp angles nor vain haste are found here — only unspeakable fluidity and a most graceful intimation, as if the worldly realm itself had resolved for a moment to become softened and humbled before beauty.
Her crown — a lavish headpiece, adorned with wondrous plumage, rises aloft like the token of some unseen victory, be it over relentless time or the vanity of the mundane. And the heavy, precious necklace falling upon her breast appears not merely as an ornament, but as an immortal memory: of resonant festivities, of dances in radiant halls where footsteps are lost, and of sacred discourses which not every mortal is destined to recall without a trembling of the heart.
She deigned not to look upon me directly — but turned her shoulder with a light grace, and in that motion there resided more meaning than in the long-winded speeches of orators. And I meditated then: perchance it is not men who don these majestic robes, but the robes themselves, guided by Divine Providence, that choose who among us shall become their living and wondrous continuation.

"Metal Grace" At the dawning of the twentieth century, in that most illustrious era of Art Nouveau, when fair attire was not merely a garment but a veritable artistry and a craft of wondrous ingenuity, Providence ordained that I should encounter a noble damsel. In her presence, the very pictorial line seemed to live and breathe, not by human will, but by a divine spirit. For behold with thine own eyes — her figure in draped raiment, which doth not so much cover the ephemeral body as it prolongs the movement of her soul into eternity. Like a tranquil current that shuns not the stone but gently enfolds it, so do these robes lie. Neither sharp angles nor vain haste are found here — only unspeakable fluidity and a most graceful intimation, as if the worldly realm itself had resolved for a moment to become softened and humbled before beauty. Her crown — a lavish headpiece, adorned with wondrous plumage, rises aloft like the token of some unseen victory, be it over relentless time or the vanity of the mundane. And the heavy, precious necklace falling upon her breast appears not merely as an ornament, but as an immortal memory: of resonant festivities, of dances in radiant halls where footsteps are lost, and of sacred discourses which not every mortal is destined to recall without a trembling of the heart. She deigned not to look upon me directly — but turned her shoulder with a light grace, and in that motion there resided more meaning than in the long-winded speeches of orators. And I meditated then: perchance it is not men who don these majestic robes, but the robes themselves, guided by Divine Providence, that choose who among us shall become their living and wondrous continuation.

               "Металева грація"
На зачатку століття двадцятого, у благословенну добу ону преславну модерну, коли стрій красний не єдиним лише одінням був, а істинним художеством і хитромудрим промислом являвся, судило мені Провидіння стріти панну благородну. В особі її сама лінія живописна, здавалося, не по волі людській, а Духом Святим жила й дихала.
Се ж бо бачимо на власні очі — постать її у вбранні драпірованім, що не стільки тлінне тіло вкриває, скільки рух душі його у вічність продовжує. Наче та течія спокійна, що камінь не обминає, а лагідно огортає, так і шати сії лежать. Ні гострих кутів, ні марного поспіху — лиш несказанна плавність та благоліпний натяк, наче весь світ дольний вирішив на мить стати м’якшим і впокоритися красі.
Коруна ж її — головний убор пишний, пір’ям дивовижним оздоблений, здіймається вгору, мов знаменіє якоїсь невидимої вікторії — чи то над часом невблаганним, чи то над марнотою буденною. А намисто тяжке та коштовне, що на груди спадає, являється не прикрасою лише, а пам’яттю невмирущою: про вечорниці гучні, про танці в палацах світлих, де кроки губляться, і про бесіди сокровенні, що їх не кожному смертному судилось згадати без тремтіння сердечного.
Не глянула вона на мене прямо — лиш раменом легенько обернулась, і в тім русі було більше смислу, ніж у многословних речах риторів. І помислив я тоді: може, не люди вбирають ті строї величні, а самі строї, Божим промислом ведені, вибирають, кому з-поміж нас стати їх живим і дивним продовженням.

"Металева грація" На зачатку століття двадцятого, у благословенну добу ону преславну модерну, коли стрій красний не єдиним лише одінням був, а істинним художеством і хитромудрим промислом являвся, судило мені Провидіння стріти панну благородну. В особі її сама лінія живописна, здавалося, не по волі людській, а Духом Святим жила й дихала. Се ж бо бачимо на власні очі — постать її у вбранні драпірованім, що не стільки тлінне тіло вкриває, скільки рух душі його у вічність продовжує. Наче та течія спокійна, що камінь не обминає, а лагідно огортає, так і шати сії лежать. Ні гострих кутів, ні марного поспіху — лиш несказанна плавність та благоліпний натяк, наче весь світ дольний вирішив на мить стати м’якшим і впокоритися красі. Коруна ж її — головний убор пишний, пір’ям дивовижним оздоблений, здіймається вгору, мов знаменіє якоїсь невидимої вікторії — чи то над часом невблаганним, чи то над марнотою буденною. А намисто тяжке та коштовне, що на груди спадає, являється не прикрасою лише, а пам’яттю невмирущою: про вечорниці гучні, про танці в палацах світлих, де кроки губляться, і про бесіди сокровенні, що їх не кожному смертному судилось згадати без тремтіння сердечного. Не глянула вона на мене прямо — лиш раменом легенько обернулась, і в тім русі було більше смислу, ніж у многословних речах риторів. І помислив я тоді: може, не люди вбирають ті строї величні, а самі строї, Божим промислом ведені, вибирають, кому з-поміж нас стати їх живим і дивним продовженням.

🇬🇧 Technique: Hand-embossed metal (repoussé). Materials: Aluminum, acrylic, bronze powder, fire and milk patination.Size: 10×13 cm with frame (inner size: 7×10 cm).Features: Accompanied by a bilingual information plaque on a jute string.

🇺🇦 Картина виконана в техніці ручного тиснення на металі. Матеріали: алюміній, акрил, пудра бронзи, патинування вогнем та молоком. Розмір: 10×13 см з рамкою, (внутрішній — 7×10 см). Доповнена двомовною інформаційною табличкою на джутовій нитці

🇬🇧 Technique: Hand-embossed metal (repoussé). Materials: Aluminum, acrylic, bronze powder, fire and milk patination.Size: 10×13 cm with frame (inner size: 7×10 cm).Features: Accompanied by a bilingual information plaque on a jute string. 🇺🇦 Картина виконана в техніці ручного тиснення на металі. Матеріали: алюміній, акрил, пудра бронзи, патинування вогнем та молоком. Розмір: 10×13 см з рамкою, (внутрішній — 7×10 см). Доповнена двомовною інформаційною табличкою на джутовій нитці

"Metal Grace"
A lady in draped attire, wearing a lavish feathered headpiece and a heavy necklace. The image is stylized after early 20th century Art Nouveau fashion.
#repoussé #metalembossing #patinaart #fashionhistory #sodacanart

0 0 0 0
          "Київська панянка"                 Клош-капелюшок, хутро і графічна лаконічність образу передають дух епохи ар-деко-часу емансипації, показу та змін у жіночому стилі 1920-х років.

"Київська панянка" Клош-капелюшок, хутро і графічна лаконічність образу передають дух епохи ар-деко-часу емансипації, показу та змін у жіночому стилі 1920-х років.

                 "Kyivan Lady"
In the blessed twenties of the past century, when jazz music—like the sweet voices of sirens—echoed through every street, and footsteps no longer moved in strict measure but danced with a certain daring rhythm, I encountered a lady who stood apart not by sound, but by silence.
She sat as though time itself had paused for her, and her gaze carried more knowing than words would willingly reveal. Her cloche hat, drawn close around her head, was not merely an ornament, but a shield—guarding thoughts not meant for every passerby. They say that in those years, ladies began to live not only by heart, but by mind… and even—dare I write it—by their own will.
My acquaintance, hailing from the noble city of Kyiv, is a true amazon of that modern age, in whom graphic simplicity and the spirit of Art Deco are curiously united. Nothing excessive, nothing lacking—everything rests in its place, like in fine architecture.
And yet I could not discern whether it was the fur that warmed her, or if she herself carried a certain coolness, keeping the world at a measured distance.

"Kyivan Lady" In the blessed twenties of the past century, when jazz music—like the sweet voices of sirens—echoed through every street, and footsteps no longer moved in strict measure but danced with a certain daring rhythm, I encountered a lady who stood apart not by sound, but by silence. She sat as though time itself had paused for her, and her gaze carried more knowing than words would willingly reveal. Her cloche hat, drawn close around her head, was not merely an ornament, but a shield—guarding thoughts not meant for every passerby. They say that in those years, ladies began to live not only by heart, but by mind… and even—dare I write it—by their own will. My acquaintance, hailing from the noble city of Kyiv, is a true amazon of that modern age, in whom graphic simplicity and the spirit of Art Deco are curiously united. Nothing excessive, nothing lacking—everything rests in its place, like in fine architecture. And yet I could not discern whether it was the fur that warmed her, or if she herself carried a certain coolness, keeping the world at a measured distance.

         "Київська панянка"
У літа богодані двадцяті віку минулого, єгда музика джазова, аки глас сирен солодкоголосих, повсюдно лунала, а кроки людські вже не рівно, а з якоюсь хвацькою пружністю відбивали ритм новий, стрів я панну, що з-поміж інших не голосом, а тишею своєю вирізнялась.
Вона сиділа, мовби на мить зупинивши час, і дивилась так, ніби знала більше, аніж казати годиться. Капелюшок-клош, що щільно обіймав голову її, не стільки прикрасою був, скільки щитом — аби не всякий погляд до думок її дістався. Кажуть, у ті часи панни вже не тільки серцем жили, а й розумом, і навіть — смію писати — власною волею.
Подруга моя, з преславного града Києва походяща, єсть істинна того часу амазонка модна, що в постаті своїй лаконію графічну та дух Ар Деко дивно поєднує. Ні надміру, ні нестачі — усе в ній, мов у добрій архітектурі, на місці стоїть.
І все ж не збагнув я до кінця, чи то хутро її гріло, чи вона сама холод тримала при собі, аби ніхто зайвий близько не підійшов.

"Київська панянка" У літа богодані двадцяті віку минулого, єгда музика джазова, аки глас сирен солодкоголосих, повсюдно лунала, а кроки людські вже не рівно, а з якоюсь хвацькою пружністю відбивали ритм новий, стрів я панну, що з-поміж інших не голосом, а тишею своєю вирізнялась. Вона сиділа, мовби на мить зупинивши час, і дивилась так, ніби знала більше, аніж казати годиться. Капелюшок-клош, що щільно обіймав голову її, не стільки прикрасою був, скільки щитом — аби не всякий погляд до думок її дістався. Кажуть, у ті часи панни вже не тільки серцем жили, а й розумом, і навіть — смію писати — власною волею. Подруга моя, з преславного града Києва походяща, єсть істинна того часу амазонка модна, що в постаті своїй лаконію графічну та дух Ар Деко дивно поєднує. Ні надміру, ні нестачі — усе в ній, мов у добрій архітектурі, на місці стоїть. І все ж не збагнув я до кінця, чи то хутро її гріло, чи вона сама холод тримала при собі, аби ніхто зайвий близько не підійшов.


🇬🇧 Technique: Hand-embossed metal (repoussé).Materials: Aluminum, acrylic, bronze powder, fire and milk patination.Size: 10×13 cm with frame (inner size: 7×10 cm).Features: Accompanied by a bilingual information plaque on a jute string.


🇺🇦 Картина виконана в техніці ручного тиснення на металі. Матеріали: алюміній, акрил, пудра бронзи, патинування вогнем та молоком. Розмір: 10×13 см з рамкою, (внутрішній — 7×10 см). Доповнена двомовною інформаційною табличкою на джутовій нитці.

🇬🇧 Technique: Hand-embossed metal (repoussé).Materials: Aluminum, acrylic, bronze powder, fire and milk patination.Size: 10×13 cm with frame (inner size: 7×10 cm).Features: Accompanied by a bilingual information plaque on a jute string. 🇺🇦 Картина виконана в техніці ручного тиснення на металі. Матеріали: алюміній, акрил, пудра бронзи, патинування вогнем та молоком. Розмір: 10×13 см з рамкою, (внутрішній — 7×10 см). Доповнена двомовною інформаційною табличкою на джутовій нитці.

"Kyivan Lady"
A cloche hat, fur and graphic conciseness convey the Art Deco era spirit – a time of emancipation, jazz, and changes in women's style in the 1920s.
#metalembossing #patinaart #repousse #fashionhistory #sodacanart

2 0 0 0